"Кожен, хто має право носити довгий меч, повинен пам'ятати, що його меч повинен розглядатися як його душа, що він повинен відокремитися від нього лише тоді, коли він розлучиться з життям».
Заповіт Токугава Іеясу (1615 р.)
Випробування для "душі" самурая
Давня синтоїстська релігія наділила меч розумом та власною волею. Це дар богів, який несе творення та гармонію. Самурайкатаги( 侍気質 ), кажуть Японці, "Душа самурая" - це його МЕЧ.
І скільки існує меч, стільки і існує практика його випробування. Філігранна технологія створення японського меча не вберегла майстра від помилки, яка могла виявитися фатальною на полі бою і саме тому, купуючи меч, його новий господар хотів переконатися в його надійності та бойових якостях. Японська приказка каже: "Куплений вранці меч має бути використаний до заходу сонця".
Тамешиґірі (Tameshigiri удар мечем): тамеші - "тестування, проба", ґірі - "удар, що рубає" - бойове мистецтво, що практикують тестову рубку (випробування японських мечів (катан).
Сьогодні ще можна зустріти старі мечі з написом "Тамеші мей" або "Сайдан мей" на хвостовику Накаго, що свідчить про розрубування 5 людських тіл, найчастіше трупів, але іноді й засуджених чи полонених воїнів. Короткі скорочення звучали як: Рю гуруму – тест стегна, Табі-гата – тест гомілкостопа, О-кесою – діагональний зріз від плеча до протилежного стегна. І хоч дана послуга була досить дорогою, самураї охоче платили спеціально навченим та особливо досвідченим фехтувальникам за можливість випробувати свою нову зброю.
Свого світанку Тамешиґірі отримало вже у мирний період Едо (17 століття), коли можливість випробування меча на полі бою майже повністю зникла. У цей період Тамешиґірі перетворюється на окреме бойове мистецтво і поділяється на 2 напрямки: Шідзан – дисципліна, що перевіряє майстерність мечника та Сіто – тестування безпосередньо самого меча. Обидві школи відрізняються як технікою проведення рубки, так і матеріалами цілей.
Шідзан 斬 - практика, спрямована на перевірку навичок та ефективності майстра в рубанні маківар, в якості яких прийнято використовувати молодий бамбук або скручені цинівки - Вара. Ця дисципліна регламентується правилами Шідзан Кокоре дзюккадзе, де головним пріоритетом є безпека, заподіяння шкоди собі, оточуючим та мечу.
Однією з перших кроків у Шідзан є вивчення Томе - зупинці меча після удару. Далі йде вивчення складніших технік: макурі, каєші, нагаші (безперервна рубка, швидка рубка кількох цілей, рубка рухливих цілей).
Сито 刀 - Випробування меча, а точніше двох його характеристик: гостроти та міцності. У зв'язку з високою небезпекою проведення тесту, проводиться тільки Шітокою (випробувачем мечів). Як матеріал для випробування використовувалися як тіла людей і тварин, так і окремі елементи обладунків, шоломи, закріплені, на спеціальних підставках, металеві пластини. Для тесту клинок насаджувався на спеціальну ручку – Киридзуку. Насамперед майстер оцінював вагу та баланс клинка, а після проведення випробувань давав оцінку всьому клинку та призначав його ціну. Часто бувало, що його вердикт міг як прославити коваля, так і покрити його ім'я ганьбою, тому Шітока мав бути не тільки майстерним мечником, а й добре розумітися на всіх тонкощах якості меча.
Маківари
Сьогодні мішені для тестової рубки найчастіше виконуються з Вара (цинівки з рисової соломи), Татамі-омоте (верхнє покриття татамі, схожого на пляжний килимок) або бамбука (але зеленого), а також комбінації цих елементів. Для надання маківарі властивостей, схожих із щільністю людського тіла, скручені в рулон цинівки, вимочуються у воді. Розміщуватися сніп може як на вертикальній підставці Доттон, так і на горизонтальній Дотан.
Техніка рубки
1 - Кеса-ґірі - зверху-вниз по діагоналі під кутом 30-50 градусів (найпростіший)
2 - Кірі-аґе - знизу-вгору по діагоналі зі збереженням кута атаки 30-50 градусів
3 - Суіхе - горизонтальний різ (найскладніший), де вектор докладання сили припадає поперек волокон маківари.
4 - Шомен - вертикальний удар зверху-вниз при горизонтальному розміщенні мішені
У деяких школах Батодзюцу та іайдзюцу розглядається також показник глибини різання
- Моноучі – останньою третиною леза меча
- Кісакі – на глибину кісакі
- Різ кінчиком кісакі
Накаяма Хакудо, кенсей (святий меч), який регулярно займався Тамешиґірі, помічав, що розрубування не є самоціллю. Тамешиґіріслід практикувати як засіб вдосконалення своїх здібностей у фехтуванні та принципів будо сейсин - духу бойового шляху.
У сучасному світі інтерес до Тамешиґірі не втрачено і з кожним роком тільки розвивається. У багатьох країнах (у тому числі в Україні) регулярно проводяться чемпіонати з цієї дисципліни, які збирають тисячі учасників та сотні тисяч шанувальників цього стародавнього бойового мистецтва - мистецтва вдосконалення та пізнання себе через застосування принципів Бусі-до (шляху воїна).
